Фільм про туберкульоз, історія виникнення!

03 вересня 2019 р.
Фільм про туберкульоз, історія виникнення!

Наближаємся до ювілею: фільм про туберкульоз для сімейних лікарів.

Ідея розповідати доступно і видовищно про складні речі за допомогою відео нині дуже популярна. Кількість вебінарів, онлайн-курсів, спеціалізованих влогів і адвокаційних роліків вочевидь перевищує здатність середнього, хоча і зацікавленого, глядача все передивитися і засвоїти. Проте у 2014 році, коли ми з Вікторією Гультай, тоді спеціалістом з комунікації проекту USAID«Посилення контролю за туберкульозом в Україні», почали знімати фільм про туберкульоз для сімейних лікарів, ця ідея здавалася новою і оригінальною. Хотілося у черговий раз наголосити, що сімейний лікар – це ключова особа у виявленні і лікуванні туберкульозу. Ми хотіли пояснити, чому вчасне виявлення туберкульозу – це не просто питання хорошої (читай – нормальної) роботи лікаря, а й питання особистої безпеки, адже хворий, в якого діагноз туберкульозу вчасно не встановлений, буде ходити з одного кабінету до іншого. Давно відомо, і за останні десятиріччя ця парадигма не змінилася: перший крок інфекційного контролю – це вчасне виявлення і ефективне лікування якомога більшої кількості пацієнтів. 

Працювали багато, адже досвіду зйомок таких фільмів, як ми задумали, не було ані у нас, ані у знімальної групи, ані, думаю, у когось ще в Україні. Фільм вийшов, і, як прийнято писати, аудиторія його тепло зустрінула, що надихнуло нас на нову ідею – зняти до пари фільм для загального населення «Знай, стережись, не бійся» з головними фактами, які потрібно знати про туберкульоз, та інтерв’ю з людьми, в житті яких хвороба відіграла свою роль. Ідея такого синергічного підходу виявилася вдалою, зокрема тому, що з самого початку ми вирішили уникати занадто вузьких тем і спеціальних термінів (майже вийшло, на складність ніхто не нарікав). Наш «серіал» був представлений в окремій програмі 45-ої Всесвітньої конференції зі здоров’я легень та на фестивалі фільмів у рамках щорічній конференції Американської Асоціації Громадського здоров’я (APHA) у 2015 році. Як завжди, непомітно минулі п’ять років. Які ж відчуття? 

Що тішить:

  1. Фільми не застарілі. Якби ми робили це зараз, єдине, що можна було б додати – це можливість для сімейного лікаря направити пацієнта з симптомами, що можуть свідчити про туберкульоз, на дослідження за допомогою методу GeneXpertMTB/RIF, більш чутливе і специфічне, ніж мікроскопія мокротиння.
  2. Фільми постійно репостять, обговорюють, застосовують у різних заходах, нарізають на фрагменти для дуже різних цілей.
  3. Значно збільшилися кількість колишніх пацієнтів, готових розповісти про свій досвід подолання хвороби. Коли ми знімали фільм, головною проблемою було знайти людей, які згодні були б говорити про те, що лікувалися від туберкульозу. Здавалося, що легше знайти добровольців, готових розповісти про свій ВІЛ-позитивний статус, незважаючи на майже містичний страх, який тоді ще викликав СНІД. Ми пояснювали це для себе тим, що туберкульоз – захворювання виліковне, і люди не живуть з ним, тому одразу після вилікування намагаються забути. Тож, згода Олександра Квіташвілі, який тоді був міністром охорони здоров’я України, розповісти свою історію, звісно, була для нас удачею. Може і самі фільми щось змінили в цьому напрямку. Вже через декілька років після виходу фільму, ми легко змогли зняти ще матеріали про колишніх пацієнтів, організували фотовиставку, запустили вебсайт з «історіями перемоги». 
  4. Ідея і стилістика фільмів стала популярною і застосовується для донесення сучасної інформації про різні захворювання.

А зараз про те, що розпачує:

  1. Фільми не застарілі. Ідея про сімейного лікаря як головну фігуру, відповідальну за  виявлення, а тим більше лікування туберкульозу, як і тоді, як і за 10 років до того, залишається декларативною. Як реформування первинної ланки вплине на це – поки не зрозуміло. До того ж, пересічна людина часто все також бачить у туберкульозі вирок, а не просто хворобу. 
  2. Фільми постійно репостять і обговорюють. Як і п’ять років тому, в коментарях постійно можна знайти: «Коли була суцільна флюрографія, все було добре, а зараз як в Африці, хочуть виявляти туберкульоз за опитуванням»; «А всі вони були щеплені і захворіли, тож все від щеплень»; «А лікарі нічого не розуміють», і таке інше. Добре б було, щоб таке хоча б казали не лікарі, а глядачі фільму «Знай, стережись, не бійся», але на жаль….
  3. Історія дівчини з моєї особистої практики, яку ми розповіли в фільмі для лікарів, за ці роки на моїх очах повторилася декілька разів, і не завжди з хорошим кінцем.
  4. Відповідь на запитання «Як медичному працівнику зробити свою роботу безпечнішою?» до сьогодні не очевидна для лікарів.

Тому запрошую до перегляду

https://www.youtube.com/watch?v=3_Rw11lXpgQ

https://www.youtube.com/watch?v=u7Z93qRPl7M

 

Марія Долинська, 

доцент кафедри фтизіатрії та пульмонології

НМУ імені О.О.Богомольця, 

у 2012-2017 роках ?спеціаліст з медичної освіти і надання інформації у галузі громадського здоров’я проекту USAID«Посилення контролю за туберкульозом в Україні»

ГО "Інфекційний контроль в Україні"