Учені представили світову статистику чистоти рук


Американські дослідники заявили, що поширеність засобів особистої гігієни в різних країнах світу коливається в межах від 0,1 до 96,4 відсотки.


Забруднене навколишнє середовища є фактором ризику багатьох респіраторних захворювань та хвороб шлунково-кишкового тракту. Наприклад, відомо, що миття рук з милом допомагає знизити ймовірність вірусних інфекцій на 23%, розладів кишківника - на 30-47%. Останні, разом з пневмоніями, вважають основними причинами постнеонатальної смертності.

Однак, до цього часу стратегії підтримування чистоти досліджувались лише в окремих регіонах. При цьому в основі таких робіт були опитування, висновки яких ненадійні, оскільки людям притаманне явище переоцінки поведінки, що пов’язана з гігієною.

Для заповнення цієї прогалини, спеціалісти з Університету штату Нью-Йорк в Баффало, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших закладів провели аналіз даних, що отримані за допомогою спостережень DHS (Demographic and Health Surveys) і MICS (Multiple Indicator Cluster Surveys) за 2010–2013 роки. До роботи включили відповіді на два типи запитань: де респонденти за звичай миють року та чи є в їх будинку вода, мило та інші миючі засоби (останні просили показати). На відміну від прямої оцінки поведінки, це дослідження дозволило описати підтримку гігієни за непрямими ознаками.

Регіони, які потрапили до вибірки (всього 51 країна), вчені розділили згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я: Африка, Південна та Північна Америка, Європа, західна частина Тихого океану, Східне Середземномор’є та Південно-Східна Азія. Окрім цільової інформації також враховувались дохід родин, тип житла та основні послуги (наприклад, наявність каналізації). Результати показали, що в деяких країнах у переважної більшості домогосподарств відсутні місця для миття рук: наприклад, в Ефіопії їх доля складає 96,3%. Разом з тим, за винятком Гвінеї-Бісау, мило є в наявності в 20,8 - 99,1% населення.

Найбільш висока поширеність місць для дотримання гігієни та миючих засобів виявилася в Сербії (96,4%), найнижча - в Ефіопії. В цілому найнижчі показники були характерними для Африки, кращі - для Південно-Східної Азії та Східного Середземномор'я. Можливості для умивання позитивно корелюються з доходами. Зокрема, порівняно з найбіднішими, заможні мешканці Непалу в 2,5 рази частіше мали в будинку мило. Максимальний діапазон виявився в Камбоджі: засоби гігієни там має 91% населення столиці та 3,4% жителів провінції Такео. Тоді як у Монголії різниця між міськими та сільськими жителями виявилися незначною.

На думку авторів, отримані дані звертають увагу на небезпеку для здоров’я через обмежений доступ до засобів гігієни в бідних районах. Так, найвищий ризик пневмонії та розладів харчування характерний для Африки - континенту з низьким рівнем добробуту, в якому найгірші показники доступності миючих засобів та виділених місць для умивання. Схожа картина зустрічається й в інших регіонах, з менш значним діапазоном доходів: таким чином, небезпека виникнення захворювань пов'язана і з соціальною нерівністю всередині країн.

Після прочитаного може скластися хибне уявлення, що така ситуація десь там, далеко. А ви просто згадайте сільські школи в Україні без, так званих, теплих туалетів. І все стане зрозуміло. Не в пісочку біля туалету треба паразитів за державні кошти вишукувати, а умови для особистої гігієни створити. А потім моніторити...

Стаття опублікована в The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene.

Раніше в нас на сайті був опублікований матеріал про результати дослідження корейських вчених, яке показує, що бактерицидна дія антибактеріального і звичайного мила майже не відрізняється при використанні їх в реальних умовах.
Share on Google Plus

About ГО ІКУ

Громадська організація "Інфекційний контроль в Україні". "Будь лідером і постійно вдосконалюйся" - етап нашого розвитку сьогодні!

0 коментарі:

Дописати коментар